9.6. Інженерно-психологічні аспекти охорони праці

9.6. Інженерно-психологічні аспекти охорони праці

На безпеку праці значною мірою впливають індивідуальні якості працівника:

- психофізіологічні,

- соціальні,

 -виробничі.

Серед психофізіологічних якостей слід виділити такі: недостатня здатність до розподілу і концентрації уваги, мислення; низькі якості щодо обережності, спостережливості, кмітливості, розсудливості; недостатня установка до трудової діяльності; надмірна критичність до керівництва і менша до себе; гордовитість, самовпевненість, неповага до інших тощо.

Основними соціальними якостями працівника, які необхідно враховувати при створенні безпечних умов праці, є: ставлення до роботи; контакти з товаришами, керівництвом та іншими людьми; соціально-політичні, соціально-економічні та побутові фактори; рівень спілкування; рівень освіти і культури; стан здоров'я; рівень задоволеності своєю працею; інше.

Найбільш важливими виробничими якостями працівника, які впливають на безпеку праці, є стаж та досвід роботи. Стаж роботи взагалі пов'язаний із віком працівника. На основі аналізу різних досліджень зроблено висновок: найбільш значний вплив на безпеку праці справляє стаж роботи, а не вік працівника. Безпечні дії працівника, створення небезпечних ситуацій можуть бути обумовлені недостатністю знань, роботою не за спеціальністю, зміною характеру або умов праці добре знаної професії.

Для зменшення дії психофізіологічних чинників небезпеки в процесі праці необхідно враховувати індивідуальні якості працюючого, оскільки помилки на виробництві, а також нещасні випадки є наслідком зіткнення якостей людини з особливостями конкретної професійної діяльності. З метою поліпшення безпеки і захисту здоров'я працівників під час роботи необхідно проводити професійний психофізіологічний відбір для широкого кола професій.

Можливості людини протистояти небезпеці визначаються ступенем її мотивації до праці і до її безпеки. Мотиви є тим психологічним фактором, який визначає, чому людина в даній ситуації діє тільки так, а не інакше. Тому для розуміння причин, які спонукають людей свідомо йти на порушення правил безпеки, наражаючись при цьому на небезпеку, необхідно, насамперед, розкрити мотиви такої поведінки.У процесі праці проявляються, в основному, мотиви вигоди та безпеки.

Мотив вигоди проявляється в отриманні нагороди за результати праці. Сюди входять матеріальна (заробітна плата, премія) і соціальна вигода (самоствердження, престиж, професійна гордість). Дуже важливо, щоб працівників систематично інформували про результати їх праці і щоб ця інформація була своєчасною.

Мотив безпеки проявляється у прагненні уникнути небезпеки, яка виникає в процесі праці. Під небезпекою слід розуміти не тільки виробничі небезпеки, які загрожують здоров'ю та життю працівника, а й соціальні (зменшення заробітку, позбавлення премії, пониження в посаді, втрата авторитету, поваги тощо).

До безпечної роботи людину спонукає, перш за все, мотив самозбереження - прагнення зберегти себе від дії небезпек праці. Однак немалу роль тут відіграють і соціальні мотиви: прагнення підтримати свій авторитет, справити гарне враження на керівництво і товаришів по роботі, тому що люди, які нехтують правилами безпеки, соціально осуджуються і караються.
Мотив характеризується силою дії, яка відображає ступінь усвідомленості та ясності об'єкта мотивації. Наприклад, якщо працівник недостатньо чітко уявляє небезпеку своєї праці, а тому недостатньо ясно усвідомлює важливість засобів захисту та правил безпеки, то сила його мотивації щодо використання цих засобів і виконання правил безпеки буде невисокою, результат його поведінки в даній праці буде визначати не мотив безпеки, а інші мотиви.
З точки зору безпеки праці, особливої уваги заслуговує так званий конфлікт мотивів. Особливий інтерес викликає конфлікт між мотивом вигоди та мотивом безпеки праці, коли бажання заробити більше переважає над прагненням уникнути небезпечної ситуації.

В різних організаціях і установах треба шукати шляхи підкріплення і підсилення мотиву безпеки. Для цього необхідно:

- стимулювати матеріально і соціально безпечну працю;
- створювати психологічний клімат у колективі, при якому падіння авторитету через порушення правил безпеки зводило б до мінімуму матеріальні вигоди, які могли б бути досягнуті за рахунок порушень правил безпеки.

Одним із напрямів підвищення безпеки праці є організація безпечної поведінки працівника в процесі праці. Для цього необхідно:
- створювати психологічний настрій на безпечну поведінку;
- стимулювати безпечну поведінку;
- навчати безпечній діяльності;
- виконувати та контролювати правила безпеки праці;
- виховувати безпечну поведінку;
- створювати психологічний клімат у колективі.

Для створення психологічного настрою працівника на безпеку праці необхідна загальна політика керівництва у галузі охорони праці.Ставлення керівництва і, особливо, керівника організації, установи, підприємства до питань охорони праці проявляється в тому, яке значення надають вони цим питанням в загальному процесі праці та в якій мірі показник безпеки враховується при оцінці її ефективності.

Працівник вірить у небезпеку тільки в тій мірі, в якій вірить у неї його безпосередній керівник. Тому всі ланки управління виробництвом повинні постійно проявляти інтерес до забезпечення безпеки праці, проявляти підвищену увагу та турботу щодо безпеки та благополуччя працівників. Причому працівники повинні це постійно відчувати.

Настрій на безпечну роботу з'явиться у працівника тоді, коли він буде бачити, що на підприємстві, в організації та установі існує суворий контроль за виконанням правил безпеки.
На жаль, сьогодні у невиробничій сфері й недержавному секторі економіки стан охорони праці викликає тривогу. Більшість керівників у цих сферах не мають спеціальної підготовки і досвіду роботи з охорони праці. Вони проявляють байдужість до проблем охорони праці і небажання серйозно займатися їхнім вирішенням. Першочерговим завданням охорони праці у невиробничій сфері є формування у роботодавців думки про те, що охороні праці необхідно приділяти пріоритетну увагу. Тоді працівник повірить, що безпека його праці є однією з ключових цінностей підприємства, а це є одним із мотивів його безпечної поведінки.

Безпечній поведінці в процесі праці сприяє стимулювання як засіб мотивації безпеки праці. Термін "стимул" визначається як спонукальна причина активізації дій людини, особливо у тих випадках, коли є прагнення одержати винагороду.Застосування стимулів для мотивації як робітників, так і керівників підприємств, установ, організацій - загальноприйнята практика в усьому світі. Як свідчить міжнародний досвід, чергове підвищення заробітної плати (матеріальне стимулювання) працівникові здійснюється з урахуванням роботи без порушень норм охорони праці. Працівники, які порушують норми охорони праці, не мають шансів до професійного росту і є першими кандидатами на звільнення з роботи.
На підприємствах малого та середнього бізнесу невиробничої сфери повинна розроблятися та застосовуватися ефективна система стимулювання працівників за безпечну поведінку в процесі праці.

Зазвичай, для виховання безпечної поведінки в процесі праці використовується як негативне стимулювання - покарання за порушення правил безпеки (штрафи, позбавлення премії, дисциплінарне покарання), так і позитивне - заохочування за безпечну роботу (грошові надбавки до заробітної плати, моральне стимулювання).

Найбільш доцільно та ефективно використовувати позитивне стимулювання. Застосування заохочень за безпечну роботу, як свідчить міжнародний досвід, є найбільш дійовим засобом підвищення безпеки праці.

Стимулювання охорони праці має бути індивідуальним. Для організації стимулювання повинні бути розроблені критерії оцінки рівня безпеки праці кожного робітника (бали, коефіцієнти тощо). Треба періодично підводити підсумки безпечної роботи. Показники, умови, форми та розміри стимулювання охорони праці конкретизуються в колективних договорах, положеннях про оплату праці, трудових договорах (контрактах) з урахуванням особливості організації праці на підприємстві, в установі, організації.

Практичне застосування системи стимулювання безпечної праці показує, що вона сприяє суттєвому зменшенню нещасних випадків, підвищує продуктивність праці, а отриманий прибуток значно перевищує витрати, пов'язані з таким стимулюванням.
Значне місце у підвищенні безпеки праці, в організації безпечної поведінки займає процес навчання працівників з питань охорони праці.

Недостатній рівень знань працівника виявляє його некомпетентність з питань охорони праці. В процесі праці він не може точно визначити, що є небезпечним, а що безпечним; де наслідки помилки малі, а де великі. Крім того, він не може швидко орієнтуватися і знаходити рішення в складних і небезпечних ситуаціях. Такий працівник розуміє, що він може легко допустити небезпечну помилку, усвідомлює, що у нього малі можливості протидіяти небезпеці. Все це породжує тривогу, невпевненість у собі, у безпеці своєї праці і призводить до його небезпечних дій. Перераховані фактори визначаються як прояв недосвідченості.
Навчання безпечній праці повинно бути органічно пов'язане з навчанням професії. Найбільш придатним і цілеспрямованим шляхом трудового навчання є вироблення таких навичок, за яких спосіб досягнення мети праці органічно відповідатиме умовам безпеки праці. Під час навчання безпечній праці велику увагу слід приділяти розвитку здібностей мислити, умінню критично оцінювати різні трудові завдання, готовності до дій в нових, спонтанно виникаючих небезпечних ситуаціях.

Належна кваліфікація й обізнаність працівників з питань охорони праці зменшує ризик отримати травму чи професійне захворювання. Тому одним з найбільш пріоритетних напрямів зменшення травматизму є підвищення рівня знань працівників з цих питань, яке має забезпечуватися закладами освіти і безперервно шляхом навчання працівників у процесі їх трудової діяльності.

Всі розглянуті вище методи організації безпечної праці (створення психологічного настрою, стимулювання, навчання правилам безпеки), крім основного призначення, виконують функції виховання.

Виховання - це направлена дія на психіку людини з метою розвинути у неї якості, які сприяють її безпечній роботі (позитивне ставлення до правил безпеки, уважність, ретельність, старанність тощо).

Засобами впливу на працівника в процесі виховання є:
- нормативні видання (інструкції, правила);
- плакати з безпеки праці;
- аудіовізуальні засоби (телебачення, кіно, бесіди);
- колективне обговорення з працівниками однакових професій випадків порушення правил безпеки праці, шляхів підвищення рівня безпеки та умов праці.

Ключовим напрямом процесу виховання є формування у кожного працівника, особливо керівного складу підприємств, установ, організацій, нового працеохоронного мислення (пріоритетне значення охорони праці), ідеології безпеки та законослухняності.

Важливим аспектом виховної роботи щодо охорони праці є:
- підготовка кваліфікованих спеціалістів у цій галузі;
- підвищення авторитету служби охорони праці.

Значне місце у вихованні безпечної поведінки у процесі праці приділяється пропаганді безпечних умов праці. Пропаганда - це цілеспрямована робота щодо поширення передових ідей, положень та знань, які служать закріпленню, зміні та розвитку ставлення працюючих до дотримання нормативних актів про охорону праці.

Основні напрямки пропаганди - привернути увагу працюючих до актуальних питань охорони праці та до небезпек, які виникають
в процесі пращ; розвіяти віру в неминучість, випадковість виникнення небезпечних ситуацій в процесі праці, бо така віра породжує песимізм та апатію у роботі. Досягають цього шляхом принципового, наукового підходу до правдивої оцінки подій і фактів, розкриття конкретних причин, умов та винуватців у виникненні помилкових дій працівника в процесі праці. Засобами пропаганди щодо охорони праці є преса, радіо, телебачення.

Пропагандистський вплив стає ефективнішим, якщо дотримуватися певних правил:
1. Не можна пропагувати ідеї з охорони праці, які обмежують матеріальні та духовні потреби працюючих. Наприклад, пропаганда вимоги не працювати на ПК застарілої моделі без захисного екрана просто ігнорується працюючим, бо йому треба виконувати завдання, заробляти гроші. Питання забезпечення ПК захисним екраном необхідно вирішувати заздалегідь.
2. Необхідно враховувати взаємозв'язок загального спрямування пропаганди з фактами дійсності. Якщо пропагандистський вплив суперечить фактам, то він приречений на провал. Крім того, залякування працюючих уявною небезпекою без фактів, які б підтверджували можливість її реалізації в конкретних умовах, теж не принесе позитивних результатів.

Таким чином, пропаганда питань охорони праці активно втручається у свідомість працюючих, у їхні думки, установки, дії і ставить за мету змінити існуюче ставлення працівника до небезпеки на користь охорони праці.

9.7. Контроль стану оператора

Відносно до задач інженерної психології під станом людини-опе­-ратора, що виконує певну задачу, звичайно розуміють комплексну харак­теристику внутрішніх можливостей успішного розв’язання цієї задачі. Як правило, така характеристика є багатокомпонентною і являє собою набір показників, що описують множинність фізіологічних і психічних парамет­рів, які варіюють у доволі широких межах не тільки у різних людей, але і у однієї конкретної людини в різні моменти часу.

Всі стани оператора можуть бути розбиті на два характерних види – сприятливі і несприятливі для виконання деякої діяльності (табл. 10).

            У першому випадку реакція організму на змінні умови роботи но­сить характер адекватної мобілізації, тобто зміни в стані оператора є зако­номірною реакцією на дії даних факторів і обумовлюють нормальну ефек­тивність його роботи. Найістотнішим зі сприятливих станів є в загальному випадку стан оптимальної працездатності. Найхарактернішими для діяль­ності оператора його окремими випадками є стани уваги і готовності до екстрених дій.

У другому випадку зміни в стані оператора виходять за межі вста­новленої норми. Така реакція організму супроводжується вираженими по­рушеннями працездатності людини. До числа несприятливих станів опера­торів відноситься втома і емоційна напруженість. Наявність цих станів (не­зважаючи на те, що оператор вольовим зусиллям, мобілізацією резервних можливостей може підтримувати високий рівень діяльності) свідчить або про його недостатню підготовленість, або про порушення режиму праці та відпочинку. Класифікація методів контролю стану оператора наведена на рис.23.

В залежності від поставленої мети контроль стану оператора може бути дослідницьким, констатувальним і прогнозувальним.

         Дослідницький контроль застосовується для перевірки адекватно­сті висунутих інженерно-психологічних рішень, вибору найкра­щого варіанта.

            На основі результатів такого контролю, що проводиться в процесі ін­женерно-психологічного експерименту, робиться висновок про доціль­ність чи недоцільність впровадження у практику даної інженерно-психоло­гічної розробки.

            Констатувальний контроль застосовується для перевірки готовно­сті оператора до виконання даної діяльності (чергування, виїзду в рейс тощо).

            Прогнозний контроль проводиться з метою передбачення виник­нення в оператора небажаних станів, які можуть стати причиною зниження ефек­тивності його діяльності. Такий контроль необхідний у тих випадках, коли оператор виконує особливо відповідальні функції і його помилка чи зволі­кання можуть призвести до серйозних наслідків.

Тому виникає задача передбачити ці небажані стани раніше, ніж це відбилося на результатах ді­яльності оператора, і вжити необхідні заходи для запобігання настання та­ких станів.

В залежності від застосовуваних методів контроль стану  прово­диться за зміною фізіологічних, психологічних чи біохімічних показників.

Таблиця 10

Ознаки функціональних станів оператора

Види станів		Ознаки станів
		Психологічні	Фізіологічні
Сприят­ливі	Оптимальна працездат-ність Готовність до дії Увага	Найвище проявлення всіх робочих функ­цій
		Коефіцієнт робочої установки  < 0,4 В межах норми		В межах норми Стабілізація сер­цевого ритму, під­вищення амплі­туди α-ритму, зро­стання напруже­ності м’язів
Неспри­ятливі	Втома Соціальна напруже-ність	Виникнення зоро­вих ілюзій, послаб­лення пам’яті, зни­ження продуктив­ності мислення Дезорганізація по­ведінки, гальму­вання навичок, по­милки сприйняття, провали пам’яті, збільшення варіати­вності показників роботи		Зміна вегетатив­них функцій збу­дження головного мозку, зменшення амплітуди α-ритму Збільшення час-тоти серцевих скорочень і час­тоти дихання, зниження опору шкіри, збіль-шення амплітуди α-ритму, зміна спектру мови

Фізіологічні показники характеризують ступінь напруженості орга­нізму і не завжди дозволяють визначити працездатність оператора, а тим більше прогнозувати її зміни.  Їх використання вимагає застосування скла­дної апаратури для реєстрації та обліку змін в організмі людини.

            Психологічні показники (пам’ять, увага, емоційно-вольова сфера тощо) більш тісно корельовані з результатами діяльності, ніж фізіологічні.

Це зв’язано з їх регулювальною функцією в діяльності.

Біохімічні показники (склад крові тощо) можуть давати інформацію про ступінь напруженості оператора, виникнення стресових станів тощо.

 

                                                       

Рис.23. Класифікація видів і методів контролю стану оператора

Проте в практиці інженерно-психологічних досліджень вони використо­вуються рідко із-за важкості отримання і реєстрації цих показників безпо­середньо в процесі трудової діяльності.

В залежності від способу впливу на оператора для отримання сиг­налів про його стан методи контролю можна використати як при природ­них, так і при штучних діях середовища. У першому випадку сигнали стану оператора знімаються при виконанні ним основної діяльності. У другому випадку для отримання сигналів про стан оператора основна діяльність призупиняється і в цей час він тестується. В цей же час проходить і зні­мання сигналів стану оператора. Прикладом методу з штучною дією є майже всі психологічні тести.

І, нарешті, в залежності від способу отримання сигналів методи ко­нтролю стану оператора можуть бути контактними і безконтактними. При контактних методах для отримання сигналів стану оператора до тих чи

інших ділянок тіла оператора кріпляться датчики. При безконтактних ме­тодах сигнали стану природним шляхом утворюються при виконанні або самої діяльності, або ж при обробці тестового завдання.

До методів і систем контролю пред’являються такі вимоги:

-      відсутність наслідків (впливу на результати роботи оператора);

-      мала інерційність (отримання результатів контролю повинно

здійс­нюватися в реальному масштабі часу);

Таблиця11

Вид конторолю	Показник контролю	Рекомендовані методи ко­нтролю
		Спосіб дії	Спосіб отриман-ня сигна­лів
Дослідницький	Будь-який	Будь-який	Будь-який
Констатувальний	Фізіологічний Психологічний	Штучний	Будь-який
Прогнозний	Психологічний	Природний	Безкон-тактний

Рекомендації для вибору методів контролю стану оператора

-      висока завадостійкість, достовірність, інформативність і безпе-рер­вність (для прогнозного контролю).

Кожний з розглянутих видів і методів контролю має свої переваги і недо-

ліки. Деякі рекомендації для вибору методів контролю наведенні в табл. 11.

Запитання до розділу

1.      Які якості працівника впливають на безпеку праці?

2.      Який напрям є підвищенням безпеки праці?

3.      Яким має бути стимулювання охорони праці?

4.      Які є засоби впливу на працівника?

5.      Що є важливим аспектом виховної роботи щодо охорони праці?

Література

1.      http://library.if.ua

2.      Биомеханика систем «человек-машина» / Под ред. К.В. Фролова. М.,1981.

3.      Основи інженерної психології. Частина 1.Гульчак Ю.П.,Северин Л.І.

4.      http://studentbooks.com.ua

5.      Мягченко О.П.Безпека життєдіяльності людини та суспільства.Навч.пос.-К.:Центр учбової літератури,2010.-384с.

Зеленяк Світлана Іванівна