Розділ 2. Психологічні характеристики діяльності людини-оператора.
2.1.Когнітивна сфера особистості
Когнітивна сфера особистості включає в себе:
| Відчуття та сприймання в системі інтелектуальних властивостей особистості | Пам'ять | Увагу | Мислення та інтелект | Уяву і творчість |
Особистість формується в умовах суспільного, конкретно-історичного існування людини, його вивчення і виховання.
В історії психології існувало два напрямків рішенні питання в формуванні особистості які получили назву біогенетичної і соціогенетичної концепцій психічного розвитку особистості.
Рушійними силами психічного розвитку особистості виявляються в протиріччі між змінюючими в діяльності потрібностями людини та реальними можливостями їх задоволення.
Увага – це форма організації психічної діяльності людини, яка полягає в спрямованості і зосередженості свідомості на конкретних об’єктах, що забезпечує їх виразне відображення
Природа уваги – першочергове значення для формування уваги є фізіологічний механізм явища, яке називається осередок оптимального збудження.
Осередок оптимального збудження є динамічним утворенням взаємодії споріднених збуджень середньої інтенсивності, що найбільше сприяє створенню нормальних умов для певної діяльності. Зміна подразників, тривала їх дія на одні й ті самі центри головного мозку викликають переміщення осередку на інші ділянки кори та зміну обрисів його форми, що узгоджується з динамікою зміни змісту діяльності індивіда.
Керуючись певними цілями й мотивами, людина спрямовує увагу переважно на необхідній їй об’єкти, зосереджується на них не зважаючи на перешкоди, абстрагується від того, що не пов’язане з метою діяльності, переборює відвертання, опановує свою увагу. Певною мірою вона сама організовує, регулює і контролює свою діяльність завдяки увазі, що стає властивістю особистості як свідомої істоти.
Пам’ять – це відображення предметів і явищ дійсності у психіці людини в той час, коли вони вже безпосередньо не діють на органи чуття.
Вона являє собою ряд складних психічних процесів, активне оволодіння якими надає людині здатності, засвоювати й використовувати потрібну інформацію. Пам’ять включає такі процеси: запам’ятовування, зберігання, забування та відтворення. Запам’ятовування пов’язане із засвоєнням і накопиченням індивідуального досвіду. Його використання вимагає відтворення запам’ятованого. Регулярне використання досвіду в діяльності суб’єкта сприяє його збереженню, а невикористання – забуванню.
Види пам’яті :
| залежно від того, що запам’ятовується і відтворюється, яка діяльність переважає: | за тривалістю закріплення і збереження матеріалу | залежно від того, як процеси пам’яті включаються в структуру діяльності, як вони пов’язані з її цілями та засобами | за усвідомленням ( розумінням) змісту матеріалу пам’яті |
| - Рухову | - Оперативна | - Мимовільна | - смислова |
| - образну | - довгострокова | - довільна | - механічна |
| - емоційну | | | |
| - словесно-логічну | | | |
Рухова пам’ять полягає у запам’ятовуванні та відтворенні людиною своїх рухів. Така необхідність виникає переважно в практичній діяльності людини.
Емоційна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення своїх емоцій і почуттів. Емоції сигналізують про потреби та інтереси, відображають наше ставлення до оточення.
Образна пам’ять полягає в запам’ятовуванні образів, уявлень про предмети та явища навколишнього світу, властивостей і зв’язків між ними. Вона буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою, смаковою залежно від аналізаторів, з якими пов’язане її походження.
Словесно-логічна пам’ять є специфічно людською пам’яттю, що базується на спільній діяльності двох сигнальних систем, у якій головна роль належить другій.
Короткочасна пам’ять характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, негайним його відтворенням і коротким строком зберігання.
Оперативна пам’ять – це запам’ятовування, збереження і відтворення інформації в міру потреби в досягненні мети в конкретній діяльності або окремих операцій діяльності.
Довгочасна ( тривала ) пам’ять – базується на довгостроковій фіксації пам’яті, характеризується тривалим збереженням і наступним використанням інформації в діяльності людини.
Мимовільна пам’ять – полягає в запам’ятовуванні та відтворенні матеріалу без спеціальної мети його запам’ятати або пригадати.
Довільна пам’ять – це запам’ятовування і відтворення, коли людина ставить перед собою мету запам’ятати, коли виникає потреба в навмисному заучуванні.
Смислова пам’ять - пов’язана з розумінням того змісту, що запам’ятовується. Вона опирається на смислові зв’язки в мозкових структурах на систему словесних і образних асоціацій, що становить основу.
Механічна пам’ять – це пам’ять, якій притаманне не розуміння, не усвідомлення, як правило, навмисного запам’ятовування. Матеріал, який ми запам’ятовуємо механічно ще не має певного місця в матеріальному досвіді. Цю інформацію треба втиснути за допомогою вольової пам’яті.
Мислення – узагальнене та опосередковане пізнання світу в процесі практичної і теоретичної діяльності індивіда, засіб творчості особистості.
Рівні класифікації когнітивної сфери
| Блум | В.Беспалько | М. Скаткін | Г. Клаус, Ж. Піаже | |
| Знання (запам'ято-вування) | Знайомство (ідентифікація) | Сприймання, осмислення, запам'я-товування | Примітивна форма сприймання | |
| Початкове осмислення | ||||
| Розуміння (змісту вивченого) | Відтворення (типові завдання) | Застосування (у типових ситуаціях) | ||
| Застосування (у нових ситуаціях) | Вміння (не типові завдання) | Змістовний (формування понять) | ||
| Аналізування (розчленити ціле на складові) | Трансформація, творчість (побудова методу розв'язування проблем і пошукових задач) | Застосування (у нових ситуаціях) | ||
| Синтезування (створювання цілого з частин) | Практично- : змістовний (подальше перетворення інформації) | |||
| Оцінювання (визначання цінності засобів для досягнення мети) |
Поетапне формування розумових дій за Гальперіним:
зовнішня дія через матеріальні предмети, які змінюються на символи––––––> оформлення у вигляді вербальних знаків.----------------à голосова вербалізація і проговорювання.------------à в думках, за допомогою внутрішнього мовлення.
Мисленнєві операції:
| Аналіз | Синтез | Порівняння | Узагальнення | Абстрагування |
| Мисленнєвий поділ предметів і явищ на частини чи властивості (форма, колір, смак...). | Мисленнєве об’єднання частин або властивостей в одне ціле | Зіставлення предметів і явищ, відшукування схожості й відмінностей між ними. | Мисленнєве об¢єднання предметів і явищ за їхніми спільними й суттєвими ознаками. | Виділення одних ознак і абстрагування від інших (здійснюється на основі аналізу). |
Мислення та розв¢язування задач
Мислення та розв¢язування задач тісно пов¢язані один з одним. Але їх не можна співставляти, зводячи мислення до розв¢язку задачі. Розв¢язок задачі здійснюється тільки з допомогою мислення, а не інакше. Але мислення проявляється не тільки в розв¢язуванні задачі. Мисленнєва діяльність необхідна і для самої постановки задач, для виявлення і визнання нових проблем. Мислення потрібно також для засвоєння знань, для розуміння тексту в процесі читання та у інших таких випадках.
Хоча мислення не зводиться до рішення задач, найкраще всього формувати його іменно в ході рішення задач, коли учень зіштовхується з проблемами і питаннями які йому підсилу, і формує їх. За останній час на основі психологічних досліджень проблемною ситуацією і рішенням задач розробляються методи проблемного вивчення учнів. Ці методи вивчення направлені на те щоб поставити навчаючого в положення першовідкривача, дослідження деяких посильних для нього проблем.
Допомога і управляючий зі сторони педагога складаються не в усуненні цих труднощів, а в тому, щоб готувати навчаючого до їх усунення.
Дуже поширеним прийомом уяви є аглютинація, тобто “поєднання” різних, звичайно не об¢єднуваних якостей, деталей, частин. У вигляді так званого поєднання функцій аглютинація виступає як один із прийомів технічної творчості, винахідництва.
Дуже важливим прийомом створення творчого образу є аналогія, коли будується образ, чимось схожий на реально існуючу річ, організм, дію. Саме на цьому принципі ґрунтується спеціальна галузь знання біології та інженерної справи – біоніка. Біоніка виділяє певні якості живих організмів і застосовує їх для створення механізмів.
Аналогія – дуже поширений прийом у технічній творчості – буває близько, безпосередньо і віддаленою. Володіння цим прийомом – один із провідних компонентів здатності до конструювання, інженерної справи та винахідництва.
Психологічні особливості винахідницької діяльності сприяють тому, що навіть у поставленій й розв¢язаній задачі тривалий час зберігається “інерція” об¢єктивності її творчого змісту, об¢єктивної новизни. Саме цей заряд об¢єктивної новизни, що міститься у винахідницькій задачі, потрібний для розвитку творчої діяльності й зберігання всіх психологічних особливостей об¢єктивної творчості.
Когнітивна, тобто пізнавальна, сфера особистості має принципове значення в плані побудови моделі світу. Людина здійснює пізнавальну діяльність, бо вона активно ставить перед собою мету, намагається її досягти. Пізнання не є пасивним процесом, воно завжди поєднане з перетворенням пізнаного. В пізнанні розрізняють два ступені – так званого чуттєвого відображення і відображення абстрактно-теоретичного (рис.2). До першого ступеня належать відчуття і сприймання, - безпосередньо пов’язані з впливом предметів чи явищ оточуючого світу на відповідні рецептори. Другий ступінь пізнання – логічне пізнання. До нього належать мислення та уява, які є основою специфічно людського пізнання, перетворювальної функції людського інтелекту, продуктивності й творчої діяльності особистості.
Психічні процеси утворюють структуру інтелекту людини. Інтелект як розуміння, розсудливість, осягнення розумом являє собою систему розумових операцій з образами, символами, знаками, об’єднану певним когнітивним стилем та стратегією розв’язування задач, розумову здатність, здібності, обдарованість. Тому інтелектуальну діяльність пов’язують передусім з відображувальною і регулятивною діяльністю, що полягає у здатності ефективно розв’язувати задачі, навчатися використовувати набутий досвід для вирішення нових проблем, краще пристосовуватися до нової ситуації. Ця здатність значною мірою зумовлена функціями мислення, зокрема логічною, стійкої уваги, оперативної пам’яті, а також сприймання, уяви, інтуїції, пізнання нового і реалізації його результатів.
Інтелект як пізнавальна діяльність людини органічно поєднує у собі як уже набутий досвід (знання, розумові навички і вміння), так і здатність подальшого самостійного його набуття і творчого застосування на практиці.
Отже, інтелектуально-творча, когнітивна сфера особистості забезпечує динамічне відображення здібності та її перетворення, формування досвіду, побудову моделі світу, регуляцію діяльності. У цій сфері специфічно взаємодіють психічні процеси, забезпечуючи єдиний потік цілісної свідомої відображувальної та перетворювальної продуктивної діяльності.
Запитання:
- Що включає в себе когнітивна сфера особистості?
- В чому полягає проблема моделювання процесів сприймання?
- Що таке пам'ять?
- Опишіть роль психологічних теорій.
Список літератури:
- “Загальна психологія” за редакцією П. М. М¢ясоїд. Київ 2002р.
- “Психологія” за редакціює Ю. Л. Трофімова. Київ 2001р.
- “Общая психология” за редакцією А. В. Петровського. Москва1976г.
- “Експериментальная психология” за редакцією Т. В. Корнилова. Москва 2002г.
- “Практическая психология” за редакцією Г. С. Абрамова. Москва 1977г.
Хникова Марія
Немає коментарів:
Дописати коментар