2.8. Умови праці та психологічний стан людини.

2.1.Умови праці та психологічний стан людини.

            Умови праці— це умови, які складаються в процесі праці людини— головної продуктивної сили суспільства.

Вони поділяються на:

·         соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумінні і характеризують відношення до них суспільства;

·         виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях.

            Система елементів умов праці

Система факторів, що впливають на формування умов праці, спричиняє свій опосередкований вплив на людину через сукупність елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.

На рис.2 зображені основні елементи умов праці.

Умови праці:
Санітарно-гігієнічні	Психофізіологічні	Естетичні	Соціально-психологічні	Технічні

Рис.2 Основні елементи умов праці.

Виділяють наступні елементи умов праці, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях:

1.санітарно-гігієнічні, які характеризують виробниче середовище під впливом предметів та засобів праці, а також технологіч­них процесів (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря й ін.). Всі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються шляхом установлення стандартів, санітарних норм і вимог;

2.психофізіологічні елементи, зумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, пов’язане з динамічною і статистичною роботою; нервово-психічне навантаження у вигляді напруги зору — точність роботи; нервово-емоційна напруга та інтелектуальне навантаження — обсяг інформації, що переробляється, число виробничо важливих об’єктів одночасного спостереження; монотонність трудового процесу — темп праці; різноманітність тощо. Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають затверджених нормативів;

3.естетичні, які сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструкторські якості робочого місця, інструмента, робочого одягу, допоміжних засобів, архітектурно-художнього оформлення інтер’єра, функціональна музика тощо). Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертної оцінки;

4.соціально-психологічні елементи, які характеризують взаємовідносини у трудовому колективі (соціальний клімат). Вони поки що не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у формі усного опитування, анкетування створюють об’єктивну основу для їх виміру й оцінки;

технічні елементи (рівень механізації праці).

Вплив умов праці
На здоровя та працездатність людини	На ставленість до праці і задоволення працею	На ефективність праці та інші економічні показники	Життя і розвиток людини

            Психічні стани — цілісна характеристика особистості, що відображує її порівняно тривалі душевні переживання і виявляється в підвищеному або зниженому рівні психічної діяльності. Праця як доцільна свідома діяльність людини, крім зовнішньої (фізичної), включає і внутрішню (психічну) активність.

            В трудовій діяльності психіка виконує когнітивну (пізнавальну), регулятивну, мотиваційну та комунікативну функції. А отже людина знаходиться у певних психічних станах під час трудової діяльності.

            Виникнення і протікання психічних станів людини залежать від її індивідуальних психічних і нейрофізіологічних якостей, попередніх психічних станів, життєвого досвіду (в тому числі професійного), віку, фізичного стану, конкретної ситуації тощо. Психічні стани впливають на психічну діяльність, надаючи їй певної специфічності.

            Психічні стани класифікують за різними ознаками. При цьому кожний стан характеризується певним рівнем прояву, набором певних ознак, глибиною і тривалістю.

Як вияви психічних процесів психічні стани поділяються:

·        на емоційні — настрої, афекти, тривога та ін.;

·        вольові — рішучість, розгубленість та ін.;

·        пізнавальні — зосередженість, замисленість і т. п.

Залежно від умов праці і трудових навантажень, забезпеченості працівників усім необхідним для виконання роботи у них можуть виникати певні праксичні стани. Основними з них є:

·         відчуття комфорту;

·         психічна втома - розвивається за умови надмірних затрат енергії для отримання результату і виявляється у зниженні інтенсивності психічних процесів;

·         психічна напруженість - зумовлюється надмірною величиною психічних зусиль, необхідних для вирішення поставлених задач. Причиною можуть бути дефіцит інформації, часу, неготовність до негайної роботи;

·         відсутність мотивації - відчувають працівники, для яких робота не має внутрішнього спонукання, а здійснюється на основі зовнішнього примусу.

·         емоційний стрес;

·         монотонія - зумовлюється відірваністю працівника від мети, конкретного результату праці, незважаючи на те, що працівник добре володіє трудовими навичками для виконання роботи;

·         для працівників небезпечних професій характерним може бути стан тривожності, якщо вони недостатньо володіють методами і формами поведінки в тих чи інших ситуаціях. Такий стан характеризується концентрацією і тривалою фіксацією психічних процесів на очікуваному небажаному розвитку подій.

·         індиферентний стан-властивий працівникам, які не включені у виробничу ситуацію, управління виробництвом, не зацікавлені в кінцевих результатах організації;

·         В умовах крайнього незадоволення працею, неможливості досягнення бажаного успіху, негативної соціальної оцінки і самооцінки у працівника може виникнути такий емоційний стан, як фрустрація. У стані фрустрації людина відчуває надзвичайно сильне нервове психічне потрясіння, яке може виявлятися як досада, ворожість, пригніченість, повна байдужість до навколишніх. Фрустраціям більше піддаються емоційні натури, з підвищеною збудливістю і недостатніми вольовими рисами. В такій ситуації необхідно переключити працівника на іншу діяльність.

Психічні стани можуть бути відносно стійкими і тривалими за часом (ставлення людини до праці), ситуативними, швидкоплинними і періодичними.

За рівнем напруження розрізняють стани помірного і підвищеного напруження.

·         Помірне напруження — це нормальний робочий стан, який характеризується психічною активністю та помірними зрушеннями фізіологічних реакцій організму. Воно виявляється в доброму настрої, стабільному виконанні трудових завдань.

·         Підвищене напруження характерне для діяльності в екстремальних умовах, коли від працівника вимагаються вольові зусилля. До факторів, які спричиняють підвищене напруження, належать: фізіологічний дискомфорт, тобто невідповідність умов праці нормативним вимогам; страх;дефіцит часу на виконання роботи; підвищена складність завдання; наявність перешкод; дефіцит інформації для прийняття рішення; сенсорна депривація (недовантаження інформацією); висока значущість помилкових дій; перевантаження інформацією; конфліктні умови.

Залежно від того, які психічні функції особливо активізуються у професійній діяльності і які несприятливі умови призводять до їх змін, напруження виявляються:

·         як інтелектуальне, викликане великою щільністю потоку проблемних ситуацій; сенсорне, зумовлене неоптимальними умовами діяльності сенсорних і перцептивних систем і через це труднощами у сприйманні інформації;

·         монотонія — напруження, викликане одноманітністю виконуваних дій;

·         політонія — напруження, викликане необхідністю частого переключення уваги; емоційне, викликане конфліктними умовами, високою ймовірністю виникнення аварійної ситуації;

·         напруження очікування, викликане необхідністю підтримання готовності робочих функцій в умовах відсутності діяльності;

·         мотиваційне напруження, яке пов’язане з боротьбою мотивів і вибором критеріїв для прийняття рішення.

Важливе значення у трудовій діяльності має стан психологічної готовності працівника до діяльності. Ця готовність може бути завчасною і ситуативною. У першому випадку вона базується на раніше набутих знаннях, навичках, уміннях, мотивах і установках. Ситуативна готовність — це мобілізація всіх сил, створення психологічних передумов для успішних дій у даний момент.

Формування готовності до діяльності залежить від рівня вольових якостей людини, вміння управляти своїми почуттями і емоціями, зовнішніми умовами. Водночас оптимізація умов праці, створення сприятливого психологічного клімату, застосування ефективних методів стимулювання праці, включення працівника в розв’язання проблем стратегічного розвитку організації сприяють розвитку і реалізації його творчого потенціалу.

Психічні стани людини у процесі трудової діяльності характеризуються такими особливостями як:

·         цілісністю,

·         рухливістю і відносною стійкістю,

·         взаємозв’язком з психічними процесами і властивостями особистості,

·         індивідуальною своєрідністю і типовістю,

·         крайнім різноманіттям та полярністю.

У психічних станах поєднуються, зливаються характеристики психічних процесів і властивостей особистості. Аналіз психічного стану дає змогу прогнозувати поведінку особистості, її розвиток та самозростання.

За суто психологічними ознаками стани бувають:

·         інтелектуальні,

·         емоційні,

·         вольові й комбіновані.

Залежно від роду занять особистості психічні стани поділяють на:

·         стани у навчальній,

·         трудовій,

·         бойовій,

·         побутовій,

·         екстремальній та інших видах діяльності.

Психічні стани людини максимально залежать від морально-ділової атмосфери в колективі.

Психічні стани людини змінюються у зв'язку з впливом на організм кліматичних умов та інших факторів під час виконання різних завдань, а також специфічних особливостей трудової діяльності.

За динамікою психічних станів людини можна виокремити три істотні періоди:

 • підготовка до розв'язання завдань;

 • процес розв'язання завдання;

• завершення розв'язання завдань.

На етапі виконання складного завдання важливе значення має підтримання в людини стану активності й високого рівня відповідальності. Під час трудової діяльності люди також переживають такі психічні стани як: глибока задоволеність успішним розв'язанням завдання, самовпевненість, самозаспокоєність, втома, апатія тощо.