1.3. Інженерна психологія як наука.

1.3. Інженерна психологія як наука.

   Інженерна психологія, одна із спеціальних дисциплін психології .

Інженерна психологія вирішує такі завдання

                 Схема 1

 

раціональна організація діяльності людей в системах «чоловік і машина» призначених для управління і обробки інформації

розподіл функцій між персоналом  і технічними засобами автоматизації

оптимізація процесів інформаційного забезпечення і ухвалення рішення

       

У вирішенні цих завдань інженерна психологія грунтується на даних суміжних наук, таких, як психологія особи, психологія праці і ін., а також тісно взаємодіє з системотехнікою і інженерними дисциплінами.

На початковому етапі розвит­ку інженерної психології як науки в багатьох дослідженнях переважав машиноцентристський підхід, коли людина розглядалась як елемент технічної системи, а опис та оцінка її діяльності проводилися за схема­ми та методами, котрі використовувалися для опису техніч­них систем. Головне завдання досліджень полягало в описі «вхідних» та «вихідних» параметрів людини, незалежно від її індивідуальності і конкретних обставин діяльності. Цей підхід нав'язував класичні біхевіористські схеми, які були дуже по­ширені в англо-американській інженерній психології.

        Подальші дослідження свідчили про обмеженість та од­нобічність такого підходу. Людина не завжди поводила себе так, як можна було сподіватися, уявляючи її одним із еле­ментів технічної або біологічної системи.

Таким чином, у процесі розвитку інженерної психології виникла необхідність принципово нового підходу до аналізу СЛМ, за яким діяльність людини-оператора можна було б вивчати у взаємодії всіх психічних функцій, процесів і станів у контексті цієї діяльності. Треба було переходити, як слуш­но зауважував Б. Г. Ананьєв, від аналізу людини як опера­тора (і тільки оператора!) до аналізу оператора як людини. Антропоцентричний підхід було впроваджено завдяки працям Б. Г. Ананьєва, В. П. Зінченка, А. О. Крилова, О. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, А. Р. Лурії, О. О. Смирнова, Б. М. Теп­лова, їхні ідеї розвинули у пізніших працях інші дослідни­ки.

Таблиця 1

Нові розроблені принципи, концепції, методи і підходи до вивчення, аналізу та проектування оператор­якої діяльності:

- системний підхід до аналізу та оптимізації взаємодії лю­дини і машини (Б. Ф. Ломов);

- концепція «інформаційної моделі» (В. П. Зінченко, Д. Ю. Панов);

- психофізіологічний і функціонально-алгоритмічний підхід до аналізу трудової діяльності (Г. М. Зараковський);

- концепція «оперативного образу» (Д. А. Ошанін);

- структурно-алгоритмічний підхід до аналізу і проектуван­ня діяльності (Г. В. Суходольський);

- структурний метод прогнозування надійності СЛМ (А. І. Губинський, В. Г. Євграфов);

- концепція поетапного моделювання і синтезу біотехнічних та ергатичних систем (В. М. Ахутін);

- концепція взаємної адаптації людини і машини (В. Ф. Венда);

-  антропоцентричний підхід до аналізу та оптимізації СЛМ (Б. Ф. Ломов);

- принцип активного оператора (Н. Д. Завалова, В. О. Пономаренко);

- структурно-евристична концепція пошарової переробки інформації оператором (В. Ф. Рубахін).

На ґрунті цих та інших досліджень були сформовані ос­новні специфічні принципи інженерної психології (слід за­уважити, що загальні методологічні принципи психології — принципи детермінізму, зв’язку психіки і діяльності, розвит­ку, особистісного підходу — розглядалися в курсі «Загальна психологія».

Таблиця 2

Основні принципи інженерної психології

Принцип гуманізації праці підкреслює провідну, творчу роль людини у трудовій діяльності в процесі функціону­вання СЛМ. Актуалізується необхідність ураховування ви­мог людини до технічних систем, психологічних та пси­хофізіологічних можливостей людини й особливостей її взаємодії з іншими в груповій діяльності. Протилежним цьому принципові є принцип симпліфікації (спрощення), згідно з яким людина ототожнюється з технічними еле­ментами системи;

Принцип активного оператора враховує особистісне став­лення оператора до виконання своїх обов'язків, виходячи з того, що за пасивної його позиції в разі термінового пе­реходу до активних дій потрібно буде витратити значно більше енергії, а це, своєю чергою, може вплинути на ефективність роботи СЛМ. Необхідно вже на стадії про­ектування майбутньої діяльності оператора визначити її структуру, рівень активності оператора, забезпечивши йому так званий «оперативний спокій», тобто готовність у будь-який час втрутитися у процес функціонування СЛМ і забезпечити своїми діями високу ефективність;

Принцип комплексності ґрунтується на ідеях Б. Г. Ананьєва, В. М. Бехтерева та інших дослідників про необ­хідність комплексного вивчення людини. Його реалізація потребує розширення міждисциплінарних зв'язків інже­нерної психології з іншими науками, розробки узагальню вальних критеріїв оцінки функціонування СЛМ. Зро­зуміло, це не заперечує можливості використання спе­ціальних для людини і машини критеріїв.

Реалізуються ці принципи при застосуванні системного підходу, сутність якого відображена в працях В. П. Кузьміна та Б. Ф. Ломова.

Людина-оператор — це дуже складна система, що функ­ціонує в іншій складній системі «людина — машина — се­редовище», котра, своєю чергою, складається із різних під­систем зі своїми взаємовідносинами та зв'язками.

Системний підхід, що використовується для опису та дос­лідження інженерно-психологічних явищ і процесів, має свої специфічні риси.

По-перше, психологічні явища розглядаються як багатомірні та багаторівневі системи. Багатомірність виявляєть­ся в тому, що психічні процеси аналізуються в сукупності різних характеристик — інформаційних, операційних, мо­тиваційних тощо, кожна з яких має свій рівень, — це і за­безпечує багаторівневість.

Так, наприклад, процес прийняття рішення може роз­глядатися з різних боків: і як нейрофізіологічний акт, і як окрема дія, і як творчий процес знаходження або відкриття чогось нового, і як соціально-психологічне утворення зі сво­їми параметрами. При цьому структура і механізми прий­няття рішень будуть неоднаковими на різних рівнях психіч­ної регуляції діяльності, а також залежатимуть від технічно­го та технологічного її забезпечення.

По-друге, складність і специфіка СЛМ, а також обстави­ни, в котрих вона функціонує, зумовлюють відмінність струк­тури діяльності оператора, яка впливає на її властивості.

Природні особливості нервової системи, здібності, риси характеру, рівень розвитку когнітивної, емоційно-комуніка­тивної та регулятивної сфер, готовність до діяльності — все це властивості різного порядку, і їх необхідно враховувати при вирішенні проблеми оптимізації СЛМ. Так, зокрема, при оцінці надійності СЛМ, яка функціонує в умовах дефі­циту часу, в аварійних ситуаціях, на перший план виступа­ють природні властивості людини, пов'язані з особливостя­ми її нервової системи.

По-третє, система психічних властивостей людини по­стійно змінюється, розвивається, що потрібно брати до ува­ги при інженерно-психологічному проектуванні СЛМ. Це можливо за використання основних положень концепції ба­гаторівневої взаємної адаптації людини і машини.

По-четверте, всі види СЛМ — цілеспрямовані системи, в яких людина вибирає або формулює мету, визначає задачі та способи їхнього вирішення. Тобто мета є «системо утворювальним фактором» (П. К. Анохін) організації всієї сис­теми психічних процесів, що забезпечують діяльність опе­ратора, при цьому зовнішній вплив на людину опосередко­вується всім внутрішнім психічним складом особистості.

Таким чином, людина-оператор організовує систему для досягнення обраної нею мети, забезпечуючи СЛМ плас­тичність її функціонування. Технічна система розглядається як засіб досягнення заданого результату, яким користується людина, виконуючи свої дії та отримуючи інформацію про результати їх виконання.

Реалізація розглянутих принципів та підходів дає змогу розв'язати основну проблему інженерної психології — гума­нізації праці та оптимізації функціонування СЛМ, цим са­мим забезпечуючи вирішення основного народногосподар­ського завдання — підвищення ефективності суспільного виробництва.

Інженерна психологія розвива­ється в системі наук в тісному зв'язку з іншими науками, зокрема вбирає та використовує їхні досягнен­ня, ставить перед ними нові проблеми, стимулюючи їхній розвиток.

Перш за все розвиток інженерної психології пов'язаний із розвитком психологічної науки в цілому, оскільки основ­ний об'єкт вивчення психології — людина, а в інженерній психології — людина-оператор, тобто людина, котра здій­снює трудову діяльність у взаємодії з машиною, предметом праці та зовнішнім середовищем за допомогою дистанцій­ного управління.

Досліджуючи процеси функціонування СЛМ, інженерна психологія опирається на методологічну базу — принципи, теоретичні концепції, схеми, які розроблені в загальній пси­хології. Вона використовує знання про закономірності пере­бігу психічних процесів (сприймання, пам'яті, мислення), у відповідності з якими людина-оператор приймає інформа­цію, її запам'ятовує та переробляє. Велике значення мають дані психофізіології, що розкривають фізіологічне забезпе­чення психічних процесів, індивідуальні особливості їхньо­го вияву та допомагають з'ясувати психофізіологічну «ціну» досягнення певної мети. Дуже тісними є зв'язки інженерної психології з психологією праці — в напрямку вивчення ме­ханізмів регуляції трудової діяльності, раціональної органі­зації праці, професіонального відбору та навчання опера­торів. Інженерна психологія дотична і до проблем соціальної психології. Сучасні СЛМ, як правило, обслуговує значна кількість людей, і тому виникають питання щодо формуван­ня виробничих груп, екіпажів, налагодження комунікацій­них зв'язків, соціально-психологічного клімату тощо. Втім, усі соціально-психологічні проблеми у даному випадку ви­рішуються тільки у специфічному ракурсі – взаємодії людей у СЛМ.

Розширення та збагачення сфери досліджень інженер­ної психології, а також установлення численних міждисциплінарних зв'язків зумовлені постійно зростаючою склад­ністю СЛМ та суттєвим впливом зовнішніх факторів сере­довища.

Навколо інженерної психології почав утворюватися нау­ково-практичний комплекс — ергономіка, метою якої є роз­гляд системи «людина — техніка — середовище» (СЛТС) з акцентуванням передусім фізіолого-гігієнічного аспекту до­сліджень і рекомендацій.

Складність сучасних систем зумовлює підвищення ролі соціальних та організаційних факторів на виробництві. Функ­ціонування таких соціотехнічних систем значною мірою за­лежить від ефективності управління ними. В цьому плані інженерна психологія співпрацює з психологією управління, яка вивчає структуру управлінської діяльності при застосу­ванні різних автоматизованих систем.

Інженерна психологія також взаємодіє з такими дисцип­лінами, як кібернетика, системотехніка, загальна теорія си­стем, теорія зв'язку та ін.

Кібернетика є наукою про загальні закономірності про­цесів управління різними системами – живими організма­ми, технікою, суспільством. Отже, врахування досліджень у цій галузі допомагає інженерній психології вивчати сучасні СЛМ з єдиних позицій, інтегруючи такі різні складові сис­теми, як людина і машина. При цьому, зрозуміло, врахову­ються як специфіка діяльності людини-оператора, котра підпорядкована біологічним та психологічним законам, так і специфіка роботи машини, що зумовлена фізичними та хімічними законами.

Неабияке значення має використання досягнень мате­матики, застосування математичних методів, особливо на стадіях проектування СЛМ.

Зміцнюються взаємозв'язки між інженерною психоло­гією та економікою. Впровадження у виробництво інженер­но-психологічних розробок і рекомендацій потребує визна­чення їхньої економічної ефективності, доцільності залучен­ня додаткових коштів.

Запитання:

1. Машиноцентристський підхід у дослідженнях інженерної психології на початковому етапі.

2. Завдяки чиїм працям було впроваджено антропоцентричний підхід?

3. Описати такі принципи інженерної психології, як: принцип гуманізації праці, принцип активного оператора, принцип комплексності.

4. Системний підхід в інженерній психології.

5. Утворення нау­ково-практичного комплекус — ергономіка.

6. Що вивчає наука кібернетика?

7. Роль економіки у розвитку інженерної психології.

Література:

1. Душков Б.А., Королев А.В., Смирнов Б.А. Основы инженерной психологии: Учебник для студентов вузов. – М., 2002.

2. Продайко В.М., Учитель І.Б. Інженерна психологія. Частина 1. Вступ до інженерної психології: Навч. посібник. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2008.

3. Психология труда, профессиональной, информационной и организационной деятельности. Словарь / Авторы-составители: Б.А. Душков, А.В. Королев, Б.А. Смирнов. – М., 2003.

4. http://www.twirpx.com/file/62597/?rand=6257612

Щербакова Ксенія Віталіївна